Ми живемо у 21 ст. В нас є крута техніка, наші лікарі роблять дива, вже існує штучне м’ясо, машини їздять на електриці. Цивілізація. Та домашнє насильство нікуди не зникає. Навпаки, його стає все більше. Чому так? Невже раніше його було меньше? Не думаємо. Просто раніше вважалося соромним жалітися на чоловіка, або рідних. Жінки все життя терпіли знущання, аби “у дітей був батько, бо що ж скажуть люди”. Тепер все більше жінок знаходять сили та сміливості звернутися по допомогу, сказати, що їх кривдять. За 2020 рік до поліції та Київського міського центру гендерної рівності, протидії та запобігання насильству надійшло 22 688 звернень щодо домашнього насильства.Рік тому місто розпочало активну роботу з протидії та запобігання насильству. За цей час створили телефон довіри та відкрили дві кімнати кризового реагування, постійно проводяться інформаційні кампанії, що мають сприяти руйнуванню стереотипів про домашнє насильство. “Якщо порівнювати статистику з минулим роком, то кількість звернень зросла втричі. Це означає, що про насильство вже не бояться говорити, оскільки вже створено механізми захисту від кривдника. Велику роль відіграє і психологічна підтримка наших спеціалістів у Центрі гендерної рівності. За рік на телефон довіри звернулося 4105 людей. Із них 492 – чоловіки. Також до психологів на очних консультаціях звернулося 730 осіб. Чоловіків із них – 147. Тобто від домашнього насильства страждають не тільки жінки, а й чоловіки та діти”, – зазначила Марина Хонда, заступниця голови КМДАВона додала, що “кризовими кімнатами” скористалися 70 осіб, із яких 40 – жінки й 30 – діти. Зокрема, кімнатою на лівому березі Києва, яку відкрили близько місяця тому, скористалися 14 осіб, із яких вісім – жінки.За матеріал ми дякуємо нашим друзям ZMINA. Центр прав людини
