Ми публікуємо історії. Не обіцяємо, що вони будуть легкі та приємні, але ви маєте знати про те, що відбувається з нашими жінками у цей час. Ви маєте зрозуміти, чому насильство не має відбуватися. Ви маєте зрозуміти, що таке бути жінкою у нашому суспільстві.Всі історії реальні. Ми дякуємо за них нашим фасілітаторкам. Дякуємо кожній жінці, яка поділилася своїм болем, досягненням, досвідом.Разом проти будь-якого насильства!У кожної людини мають бути рівні права на захист.Скажемо разом “Стоп насильство”Я у своєму домі ніхто. Мене ніби й немає. Служниця, а не жінка, не донька, не сестра чи мати. Саме так описала своє життя ця жінка. Їй лише 40 років, але виглядає вона набагато старше, бо за все життя не бачила жодного дня спокою, постійна тяжка праця. Чи зможе вона змінити все це?Далі історія від Катерини, про одну з жінок, якій Крила хотіли допомогти.”Заміж вийшла одразу після школи, вдома нас було багато, тому переїхали до свекрухи. А вони заможні були, мали й корів, свиней, птицю всяку, ще й поля, що треба було обробляти. Спочатку свати до мене добрі були, а як побачили, що я не відказую ні в чому, то почалося. І те зроби, і там прибери, тут прополи, скотину погодуй. Я вставала о 4 ранку, аби встигнути все те. Чоловік їхав на роботу, свекруха з бабами на дворі балакала, свекор рибалити їхав. А я мусіла й прибрати все, наготувати їсти, у дворі все поробити, про худобу подбати, а ще ж городи, кілометри городів… Свекруха лише доїла корову, бо вважала, що я так не зможу. Коли зрозуміла, що вагітна, зраділа, то ж тепер мені стануть допомагати. Та ні, сказали, що всі працюють у такому стані, я не краща за інших. Дитина росла, бачила, як до матері ставляться, то й сама так робила, хіба я можу сина у цьому звинувачувати? Він бачив приклад. Я б може й далі терпіла, та потрапила у лікарню. Доктори кажуть, що у мене серйозна анемія та виснаження, що мені потрібен довгий відпочинок. Коли вдома сказала про те, всі спитали, а хто замість мене буде працювати? Я як була у халаті, так і пішла до батькової хати. А туди як раз племінниця з міста приїхала. Як побачила мене, то сказала, що годі, забрала до себе, поклала у лікарню, та до вас привела. Я слухаю все, що ви кажете, та не знаю, як мені бути. Піти? Але ж то моя родина, чоловік, син. От якби вони хоч інколи були мені вдячні, казали щось добре. “Ми ще продовжуємо працювати з жінкою, не знаємо, що саме в нас вийде, тому потримайте за неї кулаки, бо таке життя, це занадто тяжко. “Програми проти насильства стосовно жінок ключових спільнот реалізуються ГО “Клуб Еней” за підтримки Міжнародний фонд “Відродження” та UN Trust Fund to End Violence against Women#UNTF