Ми публікуємо історії. Не обіцяємо, що вони будуть легкі та приємні, але ви маєте знати про те, що відбувається з нашими жінками у цей час. Ви маєте зрозуміти, чому насильство не має відбуватися. Ви маєте зрозуміти, що таке бути жінкою у нашому суспільстві.Всі історії реальні. Ми дякуємо за них нашим фасілітаторкам. Дякуємо кожній жінці, яка поділилася своїм болем, досягненням, досвідом.Разом проти будь-якого насильства!Рідні люди, як часто ми чекаємо від них підтримки, або хоча б поваги до себе. А замість того нас практично вбивають. Як морально, так і фізично. Ніхто не має права робити такого, особливо прикриваючись тим, що “ми ж рідня”. Далі історія від Світлани, про одну з жінок, якій Крила допомогли.”Дівчина сирота, після притулку їй виділили кімнату у комунальній квартирі. Вона така тиха була, спокійна, працьовита. Я часто бачила її у магазині, де вона працювала прибиральницею. Та потім помітила, що вона лице ховає. Підійшла ближче, а там синець. Не витримала, спитала, що з нею. казала, що все добре, просто впала. Потім ми не бачились пару тижнів, я була у відрядженні. Коли повернулася, зрозуміла, що все погано. До синця додалися вибиті зуби. Я не втрималася, дочекалася кінця її робочого часу, та знову спитала, що трапилося і чим я можу їй допомогти. Виявилося, що її знайшов брат. Він вже давно вийшов з притулку, свою квартиру пропив, жити не мав де, тому розшукав сестру. А вона була така рада, що є хтось рідний, що не відмовила йому. Через деякий час він почав пити. Вона просила його покинути, обіцяла допомогти, та все марно. А тепер він став її бити. Вона не знає, що робити. Пробувала викликати поліцію, та вони сказали, що то сімейні справи і вони до такого не пхаються. Я запросила її у нашу групу, вона не говорила про себе, стидалася. Лише я знала, що в неї відбувається. Та чужі розповіді їй допомогли, вона побачила, що є ті, кому ще гірше, але вони не здаються. Через місяць вона знайшла у собі сили, зібрала речі брата, написала записку, що написала заяву у поліцію і якщо він повернеться, то його закриють. Сумку поставила під дверима, замок замінила. Брат сумку забрав і пішов. Тепер вона плаче за ним, картає себе, що не зробила все, аби врятувати його. Ми будемо з нею працювати над тим, що вона не відповідає за нього. Та те, що вона наважилася постояти за себе, це вже велика перемога. А далі буде краще, бо Крила працюють.”Програми проти насильства стосовно жінок ключових спільнот реалізуються ГО “Клуб Еней” за підтримки Міжнародний фонд “Відродження” та UN Trust Fund to End Violence against Women#UNTF