Ми публікуємо історії. Не обіцяємо, що вони будуть легкі та приємні, але ви маєте знати про те, що відбувається з нашими жінками у цей час. Ви маєте зрозуміти, чому насильство не має відбуватися. Ви маєте зрозуміти, що таке бути жінкою у нашому суспільстві.Всі історії реальні. Ми дякуємо за них нашим фасілітаторкам. Дякуємо кожній жінці, яка поділилася своїм болем, досягненням, досвідом.Разом проти будь-якого насильства!У кожної людини мають бути рівні права на захист. Скажемо разом “Стоп насильство”Здається, що у 21 столітті всі мають доступ до інформації. Знають про свої права, що таке гендерна рівність, та інші корисні штуки. Але ми забуваємо, що є люди, у яких просто немає грошей на гаджети та інтернет. І вони живуть, ніби на дворі все ще 70 рік. Саме з такою жінкою ми хочемо вас познайомити. Далі історія від Олі, про одну з жінок, якій Крила допомогли.”Її звати Галя, вона дозволила не змінювати ім’я, “Олю, та хто мене знає? Мені вже 60, вже пізно боятися осуду!” Я зустріла її на вокзалі, проводжала друзів і побачила літню жінку, котра дивилася на все навколо та була дуже перелякана. У той час я вже працювала з групами, тому бачила людину, котрій потрібна допомога. Її вигнав чоловік. Вони прожили разом понад 40 років, а потім йому сподобалась якась молода і він вигнав стару дружину. А вона пішла, взяла паспорт, 100 грн та пішла! Вирішила їхати у велике місто, аби там знайти роботу з житлом. Я зробила пару дзвінків, знайшла тимчасове житло для Галі і почала з нею говорити. Ви ж розумієте, що він не мав права вас висилити? Ви маєте право на той будинок так само як і він. Якщо ви вирішили піти від нього, то потрібно розлучитися. Ми можемо допомогти. Вона відповіла:Та хіба я маю право на житло? Воно ж на нього записано. Хоч і будували ми з ним хату разом.Жінка не знала, що все що у шлюбі здобуто, при розлученні ділиться навпіл. Що навіть якби вона привела коханця, то все одно чоловік не мав би права вигнати її. Було враження, що вона живе десь у 70-х, бо її знання були ще з того часу. Як не дивно, Галя не побоялася йти у групу, сказала, що раз я одразу їй допомогла, то я добра і не можу займатися чимось злим. Спочатку дивувалася, бо у селі алкоголіків зневажали, а тут піклувалися про тих, хто вживає. Зараз ми працюємо з адвокатом, потрібно буде їхати у її село, бо телефону її чоловік немає. Адвокат вважає, що коли вони приїдуть, то чоловік передумає розлучатися. Але Галя налаштована рішуче. Він так мене зрадив. Як я після цього буду з ним жити? А раптом захворію і він покине мене? Ні, не треба. Вона знайшла роботу, дивиться за дитиною, живе з нею. Її поважають. І Галя продовжує ходити на групи.”Бо я ж не знала, що я можу і повинна за себе стояти. Ніхто не вчив. Навпаки, казали коритися чоловікові. Та ніхто не казав, що робити, коли ти коришся, а тебе все одно виганять на мороз.”Програми проти насильства стосовно жінок ключових спільнот реалізуються ГО “Клуб Еней” за підтримки Міжнародний фонд “Відродження” та UN Trust Fund to End Violence against Women#UNTF